Насіння Гуннера пілоса, Gunnera pilosa 5 шт/уп

Гуннера пілоса (Gunnera pilosa)

Гуннера пілоса – гігантська трав'яниста багаторічна рослина, що використовується в ландшафтному дизайні як ефектний архітектурний акцент. Її батьківщина – туманні ліси Анд у Південній Америці (Колумбія та Еквадор), де вона процвітає в умовах високої вологості та прохолоди. Завдяки своїм велетенським розмірам і незвичайній текстурі, Гуннера пілоса ідеально підходить для просторих садів, парків і прибережних зон, де вона може розкрити всю свою монументальну красу.

Цю рослину найчастіше використовують як солітер (одиночну рослину), щоб підкреслити її унікальну форму. Вона чудово виглядає біля водойм, створюючи природний і гармонійний пейзаж. У дуже великих просторах Гуннеру пілоса можна використовувати і для створення заднього плану, але варто враховувати, що для цього буде потрібно дійсно багато місця. У тінистих і вологих куточках саду, що імітують лісове середовище, ця рослина буде почуватися особливо комфортно.

Головна прикраса Гуннери пілоса – її величезне листя. Воно досягає 2 метрів у діаметрі, має пальчасту форму з глибокими лопатями і зазубреними краями. Листя вкрите короткими жорсткими волосками, що надає йому шорсткої текстури (звідси і видова назва "pilosa" – волосиста). Масивні черешки (стебла листя) довжиною до 1,5 метра, також покриті волосками, а іноді й невеликими колючками. Листя забарвлене в насичений темно-зелений колір, часто з червонуватими або пурпуровими відтінками, особливо на жилках і черешках.

Суцвіття Гуннери пілоса являє собою велику, щільну, конусоподібну волоть до 1 метра заввишки, що з'являється з центру рослини. Воно має червонувато-коричневий або зеленувато-коричневий колір. Окремі квітки дрібні й непоказні, тому основну декоративну цінність представляє саме текстура суцвіття. Рослина розростається за рахунок товстого, м'ясистого кореневища (підземного стебла). У висоту Гуннера пілоса зазвичай досягає 1,5-2,5 метрів (іноді й більше), а в ширину може розростатися на 2-4 метри і більше.

Подібно до інших видів Гуннери, Г. пілоса, імовірно, вступає в симбіоз з азотфіксуючими ціанобактеріями Nostoc, що мешкають в її стеблах. Це дозволяє рослині успішно розвиватися навіть на бідних ґрунтах. Важливо відрізняти Гуннеру пілоса від більш поширеної в культурі Гуннери маніката (G. manicata). Г. пілоса має дещо менші за розміром листя, більш густе опушення і менш розлогий габітус, а у Г. маніката зазвичай більш виражені колючки на черешках. Завдяки походженню з високогірних районів, Гуннера пілоса адаптована до прохолодних температур і високої вологості, і гірше переносить спеку і посуху, ніж деякі інші велико-листяні декоративні рослини. Даних про статус у Міжнародній Червоній Книзі недостатньо.

При плануванні посадки Гуннери пілоса необхідно враховувати її колосальні розміри – це рослина не для маленьких садів. Їй потрібна постійна вологість ґрунту і повітря, вона не переносить посуху. Гуннера пілоса віддає перевагу багатому, вологому, слабокислому ґрунту. Хоча рослина і витримує невеликі заморозки, в регіонах з суворими зимами вона потребуватиме укриття.